умлівати

(вмліва́ти), -а́ю, -а́єш, недок., умлі́ти (вмлі́ти), -і́ю, -і́єш, док.

1) Знемагати від якого-небудь сильного переживання, враження, відчуття великої втоми і т. ін. || тільки недок., за ким. Страждати від кохання. || Перебувати у стані розслабленості, млості. || Втрачати свідомість, непритомніти; зомлівати. || Завмирати, ціпеніти. || Нити, завмирати (про серце, душу).

2) Ставати нечутливим через порушення кровообігу; терпнути (про частини тіла).

3) розм. Доходити до готовності повільно, на слабкому вогні, на жару (про страву); упрівати. || Розжарюючись, ставати придатним для обробки (про залізо).